Ми працюємо під час війни.

Продовжуємо працювати в цей, не легкий, для всіх час. Ми розуміємо, що будівництво зараз не на часі; не має натхнення та бракує коштів. Та всі ми повинні розуміти, що найкращий спосіб перебороти смуток — праця. Багатьох турбує те, що ми не можемо змінити ситуацію в країні, але гіршим, що ми можемо зараз зробити, це впасти у відчай. Праця повинна відволікати нас від подій,що зараз відбуваються в нашій країні.
Рушівною силою повинні стати мрії та планування власного побуту після перемоги,а саме, приблизити час реалізації задуманого. Це горішній камінь щасливого майбутнього — майбутнього без війни. Сподіваюся, що саме натхненна праця в головах людей стане сприятливим мікрокліматом для вирощювання перемоги.
Всі наші мрії обов'язково збудуться, міста та села відбудуються, бо ми володарі найсильнішої зброї в світі — Віри. Незважаючи на біль, зі сльозами в очах, будемо прдовжувати кропітливу працю. Нехай вона стане ліками від прийдешнього засмучення.